Детальна інформація
Кажуть, невипадково Фома зі своїми музиками неодноразово грав музику на вулицях Києва.
Прислухайтесь - його вустами звучить справжній міський жаргон, це саме київська українська мова, причому зразка початку двадцятого століття.
Та й пісні дуже майстерно стилізовані під міський шансон того часу, жартівливий і ліричний одночасно, мелодійний і дещо зухвалий.
У цих піснях є щось від бабєлевської Одеси, але більш м’яке, тендітне, вразливе. Це часи відкритих трамваїв та шпани у широких штанях і великих кепках, сором’язливих красунь та шляхетних злодіїв, сонячних парасоль та невгамовного Подолу.
Це пропозиція мандрівки, від якої неможливо відмовитись, доки всередині тебе посміхається останній романтик.
Що би я робив без тебе,
Моя ніжна королева,
Що би я робив без тебе, що?
Hіч на землю опустилась,
Місяць в небі із’явився,
Hам удвох у хаті хорошо.
Приспів:
Моя мила, моя люба!
Моя мила, моя люба!
У нас згода і кохання,
Мирні ляси до світання,
Hу і ще звичайно дечого.
А знадвору чорні хмари,
Hежить, бійки і пожари,
Де подіти тії хмари, о!
Приспів
Що би я робив небога,
Як не бачив зору твого,
Як не бачив посмішки твоєї.
Я б уже кудись подівся,
Втік у ліс і залишився
В лісі до сконання своїх днєй.
Приспів
Що би я робив без тебе,
Моя ніжна королева,
Що би я робив без тебе, що?
Я пішов би битим шляхом,
Як отой сумний собака,
Що один блукає під дощем.
To be continued